*****
Для Вкраїни вища нагорода,
Що серце й душу ніжно зігріва, −
Це народу воля, честь, свобода
Та недоторкані його права.
Та на все, що вже вона здобула,
За що і предки гинули в боях,
Лютий ворог, як наставив дуло,
Посмів знівечити до волі шлях.
Він ран гідності не зміг загоїть,
Відкинуть їх назавше в небуття.
Одногό лиш не зумів засвоїть −
В минуле більш немає вороття.
«Вождя» мана владницьких амбіцій,
Які все верх над розумом беруть,
Ввік не знищить звичаїв, традицій,
Що в душі вкраїнській здавна ще живуть.
Тож вставай, могутня Україно,
Й незламний дух збуди ти у собі,
Й неодмінно, славная країно,
Перемогу ти здобудеш в боротьбі;
В боротьбі з сваволею смутною,
Що душу українськую ятрить,
В боротьбі з неволею лихою,
З якою серце страдницьки болить.
І у жоднім разі, рідна мати,
У відчай упадати не посмій,
Бо ти будеш змушена страждати
Вік під тягарем згорілих мрій.
Євген Ковальчук, 08. 02. 2015
