Я в синє небо задивився,
Що сяйвом сонячним залите.
Віч-на-віч з ним я залишився.
Воно мене манило, вкрите
Насінням золотим, іскристим,
Що очі мило вмить сліпило
Ласкавим світлом тим барвистим,
Що потай враз і захопило
Моє сердéнько пишнотою,
Що ніжно й лагідно сповила
Його чарівною габою,
Котра йому надала крила.
І поки я ще милувався
Тим дивом, чудом і красою,
Дарма я потім вже здіймався −
Не стало серденька зі мною.
І став я думати-гадати:
«Куди воно все ж полетіло?»
Не міг без нього їсти, спати,
Душа і тіло − все боліло.
В той час, як зазнавав я муки,
Відчув смак смутку з гіркотою
Тієї темної розлуки,
Крізь мене що пройшла стрілою;
У небі серденько кружляло,
Яке повітря, сонце, хмари −
Все щастям його наповняло.
Воно ж вбирало в себе чари
Й дощем рясним на землю лило,
Що все навколо розцвітало,
В людських серцях любов будило,
Добро та щастя дарувало.
А я й не бачив чуда того.
Тому став серденько шукати.
Спитав я неба голубого:
«Доводилось його стрічати?»
Та лиш всміхнулись мені хмари,
Пливли все далі, далі, далі…
Гадав я, не позбутись кари:
Біди, страждання і печалі.
Аж раптом вдалині я бачу
Яскраве щось і променисте.
Це, думаю, уже на вдачу.
І те сліпуче та іскристе
Мені враз влучило ув очі
Й заснув я міцно, мов дитина,
Але тієї диво-ночі,
Що була світла, наче днина,
Вернулось серденько додому,
В моїх грудя́х закалатало
Ритмічно й весело. Нікому
Збагнуть не вдасться, як співало
Воно від радості з душею
І щастя відблиски пускало
Усім та всюди над землею,
Що все навколо танцювало
У танці вічної відради
І кожне серце наповняло
Коханням, втіхою заради
Того, щоб все переповняло
Гармонією світовою,
Яка усе й всіх обійняла
Ласкаво й лагідно собою.
Євген Ковальчук, 19-20. 07. 2011
ID:
938385
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Вірші поза рубриками
дата надходження: 27.01.2022 20:34:59
© дата внесення змiн: 27.01.2022 20:34:59
автор: Євген Ковальчук
Вкажіть причину вашої скарги
|
