Ти йшла крізь гул важких тисячоліть,
Свій слід карбуючи в згорьованих століттях,
Розламуючи гніту чорну кліть,
Не боячись у полум’ї згоріти.
Йшла, не ховаючи чола і сивини,
Пізнавши смак і перемог, і зради,
Стрічала не один вогонь війни
І з відчаєм дивилась на паради,
Влаштовані вождями, що в Кремлі,
Котрі забули, хто підставив груди,
Де біль пройшовсь по душах і землі,
І зрозуміла, хто такий Іуда.
Але ішла, аби зустріти день,
В який про незалежність заявити,
Озброївшись гуманністю ідей
І вже не кров’ю – росами умитись!
Ніхто твою не спинить вже ходу,
Адже ти світом визнана перлина,
Живе в тобі непереможний дух,
Який народ єдна твій, Україно!
29.11.2021.
Ганна Верес (Демиденко).