Мені до крику хочеться гарних новин
Просто не можу більше слухати погані.
Так хочу знати що ніхто з нас не Один
І стороною дім обходять урагани.
Про те що різні відкриття лиш для добра,
А не для рОзбрату, ненАвисті чи смерті.
І що шедевр талановитий з під пера
Уже співають, а не завивають «черті».
Що ліки винайшли від всіх важних хвороб,
Дворнягу з вулиці забрали у родину.
Кохання зовсім не в надмірності оздоб
А в вірності і чуйності душі людини.
Дома сирітські зовсім зникли, як такі,
Старих батьків давно не залишають діти,
Потопи, смерчі, лави і часи важкі
Пішли з землі не тимчасово, а навіки.
Усім цілком достатньо їжі і води,
Ніхто ніде тепер не голодує.
Нема нічого головніше доброти,
Жодна країна в світі не воює.
Держави стали прислухатись до людей.
І виявилось що всім не байдуже
Якими виховаємо своїх дітей
І що ми їм залишимо мій друже.
А за вікном шепоче ніжно гіллям сад
І свіжоскошена трава п'янить духмяно.
Ти загадай бажання поки зорепад,
Щоб в світі не було́ більше новин поганих!
