Не силуй мене не любити обвітрені грози,
Не силуй забутись у квіті осінніх заграв,
Не силуй сміятись в закохано вицвілі сльози,
Не силуй торкати душевно загублених трав.
Хай буде, як є - ще милуюсь, сміюсь до нестями,
Облесно торкаючи літа навіжених снів,
Осінні стежки пересію невинно ночами,
Притишу твій біль, а у нім заколишу і гнів.
Не силуй лишень... догорає веселка примхлива,
Це наші дощі, наші грози - розбещений дзвін,
Он осінь торкає життя - загартована злива,
В ній вітру спитай, як у вірність закоханий він...
#лесяутрисковоробець
Кльово! 
