Попрала білизну.
Панове, чекайте дощу.
Насупилось небо,
Все в Бога для мене готове.
Така господиня.
Себе знов прощу й відпущу.
Дощ – привід для смутку,
Як в серці немає любові.
Захлюпала радість,
Бульбиться в калюжах блідих.
Хто землю залляє,
Той згодом осушить, остудить.
Зросли парасольки,
Ховаються очі під них.
Щасливі, нещасні,-
Однаково змочені люди.
