Поглянь крізь дощ, крізь сльози над буранами, -
Зобач, як жевріє надії оксамит.
Дивись, як суд століть вершиться над тиранами,
Як чорне на воді огнем горить.
Завваж: нависне катова рука над словоєрсом
Чи вернеться назад, у небуття?
Гляди, чи станеш ти кривавим персом,
Чи ти спартанець вже без вороття...
Чи ти стоїш над прірвою? Важкі, з каміння, груди?
Чи прірва - склеп імперії ідей?
Торують терном шлях вожді в кайданах межи люди,
Та не втечуть між місячних алей.