Ще день щемить теплом та сонце в тріпотінні
В яскравому вбранні у золотій іржі
І вечір зачина мережить темні тіні
В неповторимій грі на вогяній межі.
Ще обважнілий день пянів на вищім шпилі
А сонце золоте котилось за гору
І промені тонкі з потоку воду пили
З поміж зелених віт в смерековім бору
Йде сонце за гору в низенькому поклоні
А небеса в вогні мов повінна ріка
І гріється душа на золотому склоні
Вчарована така й схвильована така.
І в просторі отім серед вогнних блисків
Вчарована душа і ніжна і шумка
Вчарована душа входила в світлу близкість
І щось тремтіло в ній мов ниточка тонка.
Парище.
30 12 2020р.
надзвичайно тепла і мальовнича лірика. Просто замилувалася. Дякую. 
