Забуть не можна Україну
Її лани, поля, степи
Вони дарують щастя людям
Із ними й сам радієш ти
Як не любити батьківщину?
Вона ж одна твоя назавжди
Продать не можна свою неньку
Вона прекрасна як і ти
Луги, ліси дарують радість
В них вітер волі знов летить
І прославляє край прекрасний
В житті дарує щастя мить
Край у якому неможливо
Тужити й не творить добро
Кохай свій край бо ти людина
Зароджуй і рости своє зерно
Твоя земля – твоя є ненька
Тобі дарує завжди цвіт
Свою красу, вона рідненька
І хоче, щоб ти завжди квіт
Нехай живе і квітне рідний
Той край в якому ми живем
Його шануєм, величаєм
За нього ми грудьми стаєм!
15.01.2004 (Яресько Я.М).