Життя, де плинуть осені і весни,
Де є початок усього й фінал,
Це і прямі дороги, й перехресні,
І долі недоведена вина.
Й мої літа, немов осіннє листя,
Осипались на воду, під весло,
Складаю спогади, мов книги на полицю,
А там дитинство, юність і село.
В минуле подались вони дружненько
На крилах недоспіваних пісень,
Отих, що так любили тато й ненька,
Як Галя воду Йванкові несе.
Вигойдується й спогад предалекий
(Була тоді я дівчинка мала),
Лякав мене лелек на хаті клекіт,
Що розливавсь на цілих півсела.
Тривогою навідалась у серце
Та мить, коли мій виліт теж відбувсь…
Життя – нові й нові змагання в герці
Без участі братів, батьків, бабусь.
29.08.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
