|
Історія всієї римотворчої спадшини привела до того, що найбільш "насущним" її завданням стала боротьба за лайки... Причинне це слово можна й не перекладати із англійської... Завоювання домінуючого положення римотворця, тут автори чавлять одне-одного силоміццю свого доробку, щоденного.
Група "лідерів" так би мовити, сконцентрувалася. Утислася й виробила свій "стиль". Він тяжіє до римування дієсловами, тотально. Причому вже й самі дієслова беруться "сирими", не облицьованими навіть...
Даю "свіжу" ілюстрацію уривком із віршу "ВЕСНА", що написала Anna Hotenko, мабуть англійка...
...Горять огні з-за огорожі,
Настали довгі вечори.
Ніде ще зелені немає,
Дерева чорні прикрашає
Зазеленіє, розів’ється,
Мов юна німфа, посміхнеться...
ID: 886440
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Поема
Головне (на думку чи переконаня авторки) що вид її твору ПОЕМА...
І їй у цьому не суперечать її прихильники. Ми - заперечуємо будь-який дотик цього "твору" до епоса...
Згадайте (ну, хто ще здатний згадати) рядки Гомера чи - на сам кінець - Сосюри... Ну, хоч рядки із поеми останнього "Мазепа". Я ж наводжу їх, навіть не для порівняння...:
...Співаю я в ці дні журби,
Коли лакеї йдуть угору
Й мовчать раби…
Німій, одуреній, забитій,
Невже не встать тобі від ран?
Москві та Жечі Посполитій
Колись жбурнув тебе Богдан...
А? Справжня поезія не потребує взаємодопомоги... Лайками... Чи не так?
А ось ще один "шедевр" выд Надіъ Гуржій (Свинар). Причому, він адресується її КОХАНОМУ! Моло того, авторка ще роз*яснює у дужках
(Присвячується моєму чоловікові )
...
З тобою мені, немає коли нудьгувати,
З тобою захоплююче цей світ пізнавати.
В розлуці з тобою, час довго біжить,
А поряд з тобою, мов мить, так летить.
Як тяжко мені – плече ти підставиш.
Як сльози біжать – ти їх витираєш.
Як бурі в душі, ти словом бадьориш.
Як розпач у серці, мене заспокоїш.
Ми разом йдемо, перешкоди долаємо,
Ми разом сумуємо, і разом співаємо.
Дітей ми разом на ноги здіймаємо,
Ми разом живемо, взаємно кохаємо.
ID: 886484
ТИП: Поезія
Тут підходить класичне від Корнея Чуковського: "И такая дребедень -целый день, целый день..."
Ми бачимо, що ніяке скасування всіх посередніх "податків" на дієслова і заміна рим справжнім бажанням творчої подяки навіть коханому не врятує текст... Велечезним полегшанням дев*яти десятим населення КП стають їх лайки та коменти під цим твором... Ніякі... Тим часом, авторка все пише вірші...
Насправді ж, не вона одна. Адже при вільному друку віршовіршителів, КП перетворюється у своєрідну "ощадну" касу пересічних...
Ось ще приклад. Новоспечений текст від кріптонима Eleonora Vesta під заголовком "заєць":
темний дім та темна тінь.
ти бредеш о третій ночі на зарядку.
заєць скаче на світанку.
заєць ближче-ближче до тополі.
кров зі скроні, заєць в полі.
заєць сірий та гладенький.
заєць має господиню,
а ночує попідтинню.
господиня – зла богиня.
в зайця стрілила вона.
заєць бігає від неї,
замітаючи сліди.
заєць падає від болю,
проклинає свою долю.
помираєш? ні, зажди.
ти стоїш у купі гною.
друже милий, що з тобою?
вийшов я о третій ночі
на зарядку
ID: 886514
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Поема
При сучасному поширенні таких "ліричних поем" -труднощі із сенсом та стилем цілком вигадані... Єдина трудність - бескорисливість авторки, що опинилась, можливо, у кризі... Наростання цієї кризи -факт і факт ледве чи не безперечний... Мої співчуття.
Доволі влучний фрамент свіжого твору Анатолія Мельника підтверджує мої вищенаведені міркування:
...С тридевятых идет сторон
Смерч стиха по нагому полю.
Засевает сорняк-глагол,
И глаголит о том ветрам,
Что поэт, как соколик гол,
И что пишет он всякий срам....
Уривок узято за посиланням: https://www.facebook.com/profile.php?id=100001539109785
З одного боку, ще трохи, й будуть писати на кшталт мию ся, крию ся, любую ся... Це не випливає із минулого віршоплетіння галичини чи рутенії. Це коїться усьому всупереч... З другого боку, історія поетики показала, що на теренах України відірваність творчості маси поетеріїв від трудящих класів та звичайного читача далеко більша, ніж в інших країнах. ( Я буду робити порівняння із нинішньою поезією Німеччини, Австрії, Росії, США та Британії - бо саме державними мовами цих країн володію добре.)
Передчуваю, що накинуться на мене із дві три пригоршні затятих поеток (у першу чергу) - та їх письмові лементації засуджено на безсилля...
Та розпочну із відсіву та впорядкування основної лінії цього нарису. В урочистих випадках, я надто дбайливо буду подавати хороші і прекрасні (без усяких лапок) твори. Ось - перший з них, від Наталі Рибальської:
Вже скоро...
Кава,
Жовтень,
Тихий дощ
Наспівує романс під парасолю.
Фонтани сплять посеред тихих площ.
І я думки печальні всі знеболю,
Вдихнувши осінь, пріль лісів, туман,
Святковий спалах листя золотого.
І може з жовтнем станеться роман,
Ніхто ж від мене не чекав такого.
Я закохаюсь в пахощі дібров,
У шепіт вітру, оксамити ночі.
У передзвін малиновий церков,
Вертаючись у будні неохоче.
Тут серпень із серпанком золотим,
Тут полудень розплавлений, як лава.
Я мрії відпущу,
Спливуть як дим,
Допоки серпень,
Літо,
Спека,
Кава...
ID: 886442
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
І тут я, звичайно, цілком приєднуюсь до заклику, настрою і напряму цього твору, вдалого. Але, як твердить приказка німаків: "Вийняток лише підтверджує правило"... Поясню, хто не дуже знайомий із мовою Гьоте та Шиллера... У німецькій граматиці на кожне правило існує понад сто вийнятуків... Втім, мова чудова. Нею писані найбільш вагомі твори філософії, красного письменства, наук інших галузей. Та повернемося до творчості поетів КП...
Коли "наводиш" критику, здіймають галас творчі mediocrity. Та не вони утворюють сенс поетики, вони псують нерви собі і вбивають час читача...
Ось, "дивіться" (як нині модняво кажуть теле- і радіо (!!!) ведучі) на первісне замалювання-римування від автореси на титло НАСТУРЦІЯ.
БАЖАННЯ.
Бажаю чуда, радості, добра.
Бажаю трішки в мріях політати!
А черствість, яка в'їлась, як кора -
З душі і тіла швидко відідрати!
ID: 886455
ТИП: Поезія
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
Яка тут лірика? Яка поезія? Яка, заради "радості, добра" філософія?
This is drivel. І розмову про твір цей швидко прийшла до кінця...
Втім, почекайте! Незабаром у коментарях з*явиться якась пані... І "прямо" заявить про несправедливість...
І з*явилась таки. Й не одна.
Перша написала: "Eleonora Vesta, 21.08.2020 - 11:37 вельми тупа критика, ще й мова неграмотна"
Друга пішла ще далі, тільки вдумайся, читачу!!!
"Nafta, 21.08.2020 - 12:52 А автори вам дозволяють "критикувати" їхні твори?"
Як Вам?
Тут моя тема набирає ще ширшого розмаху. Адже вона вже збагачена досвідом, пересторогами, коментами і "порадами" жваво-зрілих поеток.
На жаль чи на щастя, такі авторки та схожі на них інші віршотворці ніяк не хочуть собі допомогти. Не мають сили збагнути, що солоденькі комплименти лише затримують розвиток молодих сил... Zum Lernen ist kein zu alt, - кажуть німці. Їм вторять анлійці і ті, що мову їх знають так: "One is never too old to learn...". Чи не правда, як схоже? Навіть за вимовою...
От і весь урок...
ID:
886441
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Поема
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 20.08.2020 14:04:51
© дата внесення змiн: 27.08.2020 16:18:12
автор: Сумирний
Вкажіть причину вашої скарги
|
