М'яка трава і хлюпотіння річки,
Магічна ніч манила міражами,
Крізь ватру перестрибами сторічки,
Це свято вже віки мандрує з нами.
Вінки пливуть, русалки заглядають,
І заздрять, що в дівчат ще довші коси!
Босо́ніж ноги коло обертають,
Вмивають їх вечірні теплі роси.
Летить лелека, пізно - забарився.
І пісня лине хвилею з туманом.
Пливуть вінки, хто знайде - залюбився!
Святкує молодь літнього Івана.
А Буг тече, несе могутні води,
Старий вже він - традиції шанує!
Якби лиш міг, надпив би тої вроди,
Купальська ніч давно його чарує!
В лісах цвіте до ранку пишна квітка,
Так хочеться в ту ніч її шукати.
Копає трави нишком десь Марічка,
Івана певно хоче зчарувати.
Буяють трави, пахне косовиця,
Плетуть вінки замаєні дівчата.
В купальську ніч так солодко не спиться,
Дрімає тільки вибілена хата.
І чорний кіт стрибає на повітку,
На небі місяць хоче надкусити!
Шукали в лісі віковічну квітку?
Дива та й годі, як тут не любити?!
* * *
Вже Буг мілкий, русалки перевелись,
А луг заріс висо́ко бур'янами.
Всі виросли, давно вже поженились,
Лиш спогади лишилися між нами.
GG 2020́
причарували мене Ваші, пані Галино, Купальські русалки - ще й з чорним котом! 
Додам в обране, гарно 
к 
