ГАННІ ГОРЕНКО (Ахматовій)
То лише здається: стільки років!..
А життя – неждана течія.
Де твої сліди, ступали кроки –
Там сьогодні йду по них і я.
Все – як в мене: ліс, село, посадка,
Кут глухий, осокір, тиша, лан…
Розділяє нас не сім десятків –
Поміж нами більше: твій талант.
Спільне в нас обох – батьки Андрії,
І розрада: Слово – для обох.
Що моя збулась недавня мрія –
Твій то Бог подбав про те, либонь.
Ти ж – Горенко! Й чула солов’їв цих.
Вірю, заслухалась ними теж.
Тож звучить хай вірш твій солов’їною
З вуст моїх, переклад мій. Й пусте,
Що між нами – сім десятків років,
Ганно-Анно. Чи явились нині ми Тобі?
Дві держави в нас – й одна морока,
Ті ж слова, бентега, війни, біль…
(Любов СЕРДУНИЧ, 23 червня 2016 р., с. Слобідка-Шелехівська)
На світлині - музеї Ганни Горенко (Ахматової), Хмельниччина.
Щасти!! 
