Прошу, мені долоні простягни.
В них покладу своє розбите серце,
Розчарування, неспокійні сни,
Зі сліз моїх наплакане озерце;
Мрії нездійснені і сум в очах;
Ще – мовчазні та болячі образи;
Ніч, не одну, проведену в сльозах
Та всі колючі, що до мене фрази;
Байдужість та не щирі почуття,
І холод необійманих плечей,
І всю буденність нашого життя,
І смуток від незоряних ночей;
Свої не заціловані вуста
І уже зовсім спорожнілу душу
За прожиті з тобою всі літа –
Все це тобі я повернути мушу!
…Бажаєш – все до серця пригорни
І у любов до мене оберни!
Дякую!
дуже гарна поезія 
