Буває тяжко на душі,
Й самооцінка падає,
Кошмари бачиш уві сні,
Ніхто тебе й не згадує.
Люди фальшиві навкруги
ти відчуваєш-брешуть в вічі,
А ти не знаєш хто є ти,
заплутавшись в своєму протирічі.
І та, омріяна людина,
Яку недавно ти боготворив-
Розбила серце на дрібні частини,
Тепер надовго душу ти закрив.
Кажуть лиш час лікує рани,
а душу наповняє позитив!
Допоки нові донжуани,
Допишуть старий детектив!
