Зими відійшли в минуле повагом,
Прихопивши завірюх виття,
Відкупались в березневих повенях
Весни мого зрілого життя.
Літечко житами відпишалося,
Поки втрапив серпень в зорепад,
А коли і птахи попрощалися,
Закружляв осінній листопад.
Сміло йду життя свого стежиною:
Галька зустрічається й асфальт –
То медком смакую, то ожиною,
Поки забрела у снігопад.
Іноді й назад я оглядаюся,
Тільки щоб не збитися в путі,
І бажання вкотре загадаю ся:
Хай щастить усім нам у житті!
23.01.2020.
Ганна Верес (Демиденко).