Не питай, чого скрипочка плаче,
Чом мелодія надто сумна,
Закохалося серце юначе,
Та любов не взаємна була.
Він давно ту дівчину кохає,
Все ж до серця шляху не знайшов,
А тепер вже напевне він знає:
Кращий друг її сватать пішов.
Важко розумом це осягнути,
Серцем важко також зрозуміть:
Дружбу як зберегти, як забути,
Те від чого серденько болить?
Хай же скрипка і плаче, й ридає,
Біль поділить із серцем навпіл,
Може ж десь іще та підростає,
Яка край покладе цій журбі?
20.11.2012.
Ганна Верес (Демиденко).
