Пливуть рядки якогось вірша,
Вербуючи у свій полон.
Люблю, коли навколо тиша.
І коли сам! Як Робінзон.
Щоби думки збрились до купи,
Та обґрунтовано змогли,
Допомогти мені збагнути —
Де товариші, де вороги?
Для кого ладен біль прожити,
Сьогодні, завтра і завжди
Кому віддати все на світі?
Залишивши свої сліди...
У, що найбільше всього вірю,
У чисту правду чи в казки?
У казці всі довкола вірні,
А от в житті, все навпаки.
Це ж, як потрібно любить гроші,
Щоб позабути рідний дім,
Ми ж всі по суті — діти Божі
Чому ж тоді всі блага їм?!
Співають пташки дзвінко, дзвінко.
Дають концерти у саду.
Чергову дочита сторінку,
Помрію трішки та піду...
