Переселення душ із пекла до пекла.
Бо який же то рай без родини.
Бабуїнівська рать продовжує вперто,
Поставляти в Європу рабів з України.
Модні курси з німецької й польської мови.
Італійську й англійську штурмуємо вдало,
Щоб своє розчинити далеко в чужому,
Маєм Матір, та ходим з торбами.
Наше сіємо на наділах чужинських,
Сиротливе село в постолах і сльозах
Навіть з міст утікають слюсарі і таксисти.
Вчителів , лікарів не знайти при свічах.
Рвуться жили, напружені нерви.
Відїзжають, чи повернуться знов?
Там робота, життя більш модерне.
Тут з брехнею замішана кров.
Будуть наші дочки синьйорити і пані,
Для синів ближче стане містер чи сер.
А батьків у ніщо перетворять ці хами.
Ми заручники примх і химер.
Та й забудуть про вареники з сиром,
Смак узвару з домашнього саду,
До борщу не пригублять чарчину,
Не скуштують українське сало.
Як же нам зберегти солов'їну.
Не втонути у злі,у брехні і в багні,
Боже мій. я все-таки вірю,
Україна вишнева - вона навіки.́
Скільки журби й болю в словах... На жпль таке сьогодення...А чи повернеться додому птах... І це бажання наче марення... Та все ж надію несемо в серцях.
Скільки журби й болю в словах... На жпль таке сьогодення...А чи повернеться додому птах... І це бажання наче марення... Та все ж надію несемо в серцях.
Скільки журби й болю в словах... На жпль таке сьогодення...А чи повернеться додому птах... І це бажання наче марення... Та все ж надію несемо в серцях. 
