Поема
ой і люди будуть жити жити
вдень я сонце й вночі —
місяць:
і не буду снити
хто мене ще може прикріпити?
Аби лиш вогнити і світити!
Від зубів відстануть
океани —
як були до мене прісно —
то не стане!
Серце так
любить Її й Його
не перестане!!
Бог кохає — що кохане!!
Ай, здвобіч
любить людей —
а пріч і гич! —
то вночі і вдень не перестану
а любові зшиток вам лишити!
як любові надпис Сонцю причепити?
ну а місяцеві — надпис прикріпити?
так між Сонцем і мрій зірок
мріяв я любов’ю вільно жити!!!
Один Бог волів би це рішити!
Я зібрався б так далеко —
щоб не заважать тут жити!
Тільки би вогнити і світити!..
Міти — Богу залишити!!
Щоб галактики могли і плакать
і не спати і не засинати:
луску дочасово обсипати!!
О! це! Божа Мати!!
Чом я стану
до стіп Божих припадати!
Щоб сміяться й плакать
так щоби любить і знати.
Будете і ви, пасати,
діл писати —
щоб любить і знати...
Спрагнете і ви, мусони,
з висі води випасати —
в боронах
волосся розчесати!
Аби лиш вогнити і світити!!
Так як Жінка в Сонці!
люди з Сонцем в серці — будуть — жити!
лиш зачну ц е — люди будуть жити жити
от казали:
от би — відпочити
22.01.2020,
свято З’єднання
