Я малюю вісім безкінечністю
Ти скажи про те, що не збрехати – лиш відвертістю
Ми згубились в поглядах та тиші
Згасло сонце, ніч нас кличе …
А там безмежно кохай
На ритми інших не зважай
У серці пристрасть не ховай
Дай волю їй, літай
І полинемо, і поринемо
Наче крила миттю за спинами
Тільки ми і спокуса тіл
Поруч до ранку, чи до поки стане сил …
… ти вивчаєш мої думки
Розплітаючи наче нитки
Я у тобі свій погляд втопив
Чи до нині, я жив? Ні, не жив!
До поки тебе не зустрів
