Нехай і так: від нині - все інакше.
Твій перший біль навчив тебе іти,
не важачи на сльози, піт і кашель,
не важачи на тіні і хрести.
Твоє мовчання - нині не безсилля,
твоє мовчання нині - скеля дій,
коли душа вгору долає милі,
коли гору долаєш у собі.
І хай потік роз'юдженої хуги
тебе жадає вперто збити з ніг,
не бути вже змії тобі за друга,
не приповзти підступно на поріг.
Бо з нині вже не так, як було перше.
Бо з нині тлін - це тлін, як не крути.
І хай мара собі до сказу бреше,
тобі своє робити треба, треба йти.
15.10.19 р.
