Нас всіх жорстокості навчили ті,
Кого ми до безпам'яті кохали,
Хто з них найбільше болі нам приніс,
Кохати обіцянки забували.
Хто нас залишив в найскладішу мить,
Хоч обіцяли завжди бути поряд...
Ніхто не думав як воно болить,
Лише мовчать, коли до них говорять.
Немов не знають, що колись самі
Не матимуть куди від болі дітись,
І десь серед холодної зими
Не буде навіть з ким разом зігрітись.
І лиш тоді, покинуті всіма,
Можливо зрозуміють як буває,
Коли тобі людина дорога,
Але давно тебе вже не кохає.
Ми рани витерпіти можем всі,
Ножем у серце сплачуєм рахунки...
Так довго заживають ножові,
Найдовше - рани, що від поцілунків.
13.08.19