...але ж треба нам інколи й Жити!..
Вільність неба спіймати в польоті,
За минулим своїм потужити,
Небезпеки отримати дотик,
Струс реальності перемагати,
Залишаючись милим та ніжним,
Та страхи із валізи дістати -
Полишити кліше псевдокнижні.
Але ж варто нам інколи й Дихати
Надвечір'ям сухим пурпуровим,
Варто досуха Відчаї вилити,
Прокотившись відлунням по долам,
Зазинувши у темряву вічную,
Віднайти там Чарівні прикраси-
Для душі свої Кошти незвичнії,
Віднайти... Краще інколи Разом...
Але ж треба нам інколи й Жити,
Випиваючи й полум'я досуха,
Ні за що, ні за ким не тужити,
Хоч зріває всі заводі посуха,
Лити пісні в тугії литаври,
Лити й олово, звісивши голову...
Але ж треба...
. ...можливо і лаври
Колись красити будуть... поголену...
Але ж треба...
Нам правдою Дихати
До ста літ, чи Житття чи... істотами...
Жити треба... а інколи й Вижити...
То ж Надії та Волі достоту нам!..
