Вчора Мурчик з'їв сметанку і сказав:"Няв-няв!
Няв-няв!"
Він у нас зовсім маленький. Без дозволу сметан-
ку взяв.
Коли стали всіх питати, хто це ту сметанку з'їв,
Мурчик наш сидів тихенько, ніби це зовсім не він.
Говорили, що це курка,бо ж білесенька така.
Думали, що це індичка, бо вже виросла яка! І баран-
чика питали, чи сметанки він не їв? Навіть півника
позвали, бо ж він близько тут ходив. Ще питали качку
й гуску, чи не бачили, хто брав? Бо ж сметаночку га-
рненько хтось таки усю злизав!
На Барбосика дивились, думали сметанку з'їв, бо на
лапках і на спинці білі латки має він. Ще й на хво-
тику у нього біла цяточка яка! На сметанку дуже схо-
жа. Мабуть, теж від молока.
"Це не я! - сказав Барбосик й низько голову схилив.
-Чесне слово. Всі повірте, що сметанки я не їв!"
Не повірили Барбосу. Насварили. Він мовчить.
А наш Мурчик на веранді солодесенько так спить...
Півник, курка та індичка, качка, гуска й баранець
зрозуміли, що Барбосик таки справді молодець. А сме-
танку з'їв наш котик. У сметанці в нього ж ротик!
Мурчик наш зовсім маленький. Зрозуміє. Підросте.
Знай: якщо ти щось накоїв - відповідать тобі за це!