Якось так на душі тривожно,
дошкуляють безсонні ночі.
Справи сірі, як поторочі,
влізли — витіснити не можна.
Поряд ручки такі маленькі,
обхопили дорослу руку.
Виглядають з-під капелюха
дві косиці смішні, руденькі.
Ви найкращі у всьому світі,
очки, скупані у блакиті.
Де навчилися так любити,
співчуттю і жалю відкриті?
Де навчилася так втішати?
— В тебе я є, а з нами тато,
тож не плач, матуся, не варто,
краще вип’ємо чаю з м'яти.
Моя крихітко, моя доню,
пташенятко руде тепленьке,
в тебе досвіду тільки жменька,
а душа — осяяне поле!
Що ж це я, "голова садова"?!
Справи зрушаться — буде днина.
Помилуйся, твоя дитина
поруч радісна і здорова!
Таня СВІТЛА
07.2019 р.
розчулило)))
