Краплі дощу, ледь обійнявши мрію,
Чи полетять чи голосно впадуть?
Коли я втримати в обіймах не зумію,
Дощі впадуть, а мрії не минуть …
Десь побіжать своїми каблуками
Такі легкі ударні інструменти.
Малює ніжність поглядом, руками,
Немає рук цих краще диригентів …
От уявіть, у дощ якийсь маестро,
Якесь світило вирветься на сцену,
Щоб на тій сцені в музиці померти,
Та чи йому під силу дощ та клени?!
А тут, озброєні людськими почуттями,
І ощасливлені коханими руками,
І від такої непомірної нестями
Стають усі навколо скрипалями …
Якщо щасливі, то засвітить сонце,
Як тоскно на душі, забарабанить дощ,
І нотами все списане віконце,
Лиш надто часто ти музик тих не тривож …
Чарівна, гарна лірика! 
дякую
