Непевне десь ще є просте життя
Де місце є і радості ,і смутку,
Де як в дитинстві весело й не нудко
І кожен сам собі знаходить заняття'.
А ми живем надумано і важко
І в голові страждаєм від "проблем",
Не замічаєм як весняна пташка
Літає, вже втомившись від пісень.
Як тане сніг, і як роса вмліває..
Росте трава - пробившись крізь асфальт...
Ми ніби є ..але вже нас немає
Не в цьому світі.. вплавлені в базьт.
У вічний камінь- сумнівів і болю
Які собі придумали самі..
Ми все ще мрієм -обманути "долю"
По вуха вже наплававшись в "лайні".
А треба просто глянути довкола
Звільнити плечі від своїх страждань
І розірвати те порочне коло
Воскреснути - для здійснення бажань!
