|
Любити заборонить хто: Творця,
Батьків, діток, дружину, чоловіка,
Любов'ю, що не відає кінця,
Яка є Духом Божим споконвіку?
Який в нас дух, кістлява смерть якщо,
За кожним ходить, ніби лев голодний,
Чи визнали - без Бога ми - ніщо,
Чи прагнуть душі від гріха свободи?
Чи просимо душі Рятівника
Від долі - в пеклі за гріхи горіти,
Щоб в душах Своїм Духом спонукав
Бажання - вмінню Божому навчитись?
Він вічного життя здобув нам Дар,
Хто ж оцінив цього Дарунка Ціну,
Чи просимо, щоб Духа Свого дав,
Що вчить любити Бога і людину?
Чи дійсно бути хочемо людьми -
Подобою Спасителя від смерті,
Чи ворогом Христа лягти кістьми,
Щоб не просити Дух Святий - безсмертний?
Бо лише Ним ритм в серце - "я люблю",
Безсмертний Бог бажаючим вливає,
Та жити так, як всі живуть в раю
Він силоміць серця не заставляє.
Свій Дух Святий Бог тій душі дарує,
Що дихати Їм вічно потребує!
СПОКОНВІКУ - від самого початку життя, на все життя
СПОНУКАТИ - викликати бажання робити що-небудь;
заохочувати до якоїсь дії, певного вчинку.
ЛЯГТИ КІСТЬМИ - лягти в могилу
ПРОСИТИ, МОЛИТИ - звертатися з проханням -
смиренно, покірно і старанно, оскільки нижчий
просить у вищого.
ПОТРЕБУВАТИ - відчувати гостру нестачу чогось,
необхідність у кому-, чому-неб.
###################
Есть неземной в океане земли -
Маленький, сказочный остров,
Там, где умеют друг друга любить,
Там, где всё искренне - просто.
Просто, просто, - где в одной связке все «я»,
В гости, в гости, - в любое время друзья,
Тосты, тосты, - где произносят душой,
Остров, остров, - где души все нагишом.
Там, где не славят своё статус-кво,
Равенство вряд ли в изгои,
Дружбы святой, её чувств естество,
Штормом валютным не смоет.
Срочно, срочно, - коль другу помощь нужна,
Ночью, ночью,- тогда тебе не до сна,
Точно, точно, - летишь, к тем пулей на зов,
Прочно, прочно - с кем повязала любовь.
Пусть не отмечен на картах земных,
Есть он в широтах сердечных,
Остров любимых, друзей и родных
Маленький пусть, зато вечный.
Крыша, крыша, -для всех нас небо одно,
Фишки, фишки - для игр сердцами на дно,
Слышим, слышим - душою тех, кто любим,
Дышим, дышим - мы Духом вечной любви.
ID:
801310
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Філософський
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 30.07.2018 15:40:46
© дата внесення змiн: 12.11.2024 19:39:07
автор: Ведомая любовью
Вкажіть причину вашої скарги
|
