|
Вітер
Я лечу. Я не затримуюсь.
Я не знаю печалі.
Так вважаю. В це вірю.
Минаючи далі.
Дощ
Я лечу. Краще, мабуть, сказати, що падаю.
Завжди падаю. Іноді я не встигаю.
Озирнутися навіть, як вверх відлітаю.
І Тебе ледве дотиком рук зачіпаю.
Потім згадую … згадую ... згадую ...
Сонце
Так вже склалось, не ходимо парами.
Відчуваємо це? Але знаємо.
Я печу, грію, може, яскравий ліхтар,
Вже покладений деким собі на вівтар.
Заховалось за хмарами - чарами ...
Земля
Скільки всього уже
Ударялось, минало, у вічність пішло.
Я не знаю ціни цього, може, для мене це складно.
Може, я тільки сцена, може, я тільки тло.
Це буває красиво, буває нечемно, незграбно.
Вже усе це було. Та невже?
Час
Може, я і важливий, а може і ні?
Чи комусь я брехливий все спалю у вогні?
Чи комусь я щасливий мерехчу як екран?
Зраджений, не зрадливий, поводир чи дурман?!
Відстань
Може, я і важлива, може, просто ніхто?
Може, я і примхлива, вся з холодних пустот?
Поламала всі крила, а комусь і не так.
Вся стиснулась, скрутилась, бо так хоче дивак …
Фантазія
Може, я не красива, може, зовсім дурна,
Трачу час, трачу силу, вся якась неземна,
Не ховаюсь, не плачу, не здригаюсь крильми,
Десь броджу не тужлива між думками й людьми …
Люди
Пробігаємо, ні, пролітаємо.
Щось важливе? Забули сказати, зробити?
Ми не знаємо.
І на вчасні підказки немає вже часу.
Десь романи, десь казки. І так ось щоразу …
Помічаємо ...
Те, що залишаємо
Може, квіти в саду, може, слід у душі,
Чи велику любов, чи маленькі вірші,
Чи багато тепла, чи порожні слова,
Може, ти щось не встиг, може, ти не змогла …
ID:
829228
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 16.03.2019 12:38:34
© дата внесення змiн: 16.03.2019 13:33:26
автор: Дружня рука
Вкажіть причину вашої скарги
|
