У темряву тендітні зорі впали,
І небо враз засяяло, мов цвіт.
Вони самі напевно те не знали.
Що освітили увесь грішний світ.
Стежину, по якій удвох ходили.
Збиваючи замріяну росу.
Тоді ще, коли палко ми любили,
В усьому вміли ще вбачать красу.
І гори ті, де сонце заховалось,
І річку, що про щастя жебонить.
Ту радість, що у когось ще зосталась.
Можливо просто зараз тихо спить.
Вони надії освітили крила.
А ще, вказали, щоб летіти, путь.
Вони безжально всі себе палили.
Щоб неможливо були їх забуть.
Вони самі напевно те не знали.
Що освітили увесь грішний світ.
У темряву тендітні зорі впали,
І небо враз засяяло мов цвіт.
22.02.2019 р.
