Мій Рай – туманне дихання ріки,
Прогалина в зеленім очереті.
Закидки полиск чайкою з руки,
Що волосінню тьохкає на злеті.
Ласкавий дотик напівсонних габ,
Мов кошеняти пустощі грайливі.
Перегомони дратівливих жаб.
Очеретянки рухи метушливі.
Нюанс світання на піску коси,
Що гальку обертає на рубіни.
Лукавий флірт безхлібної оси
До кави у вінку гіркої піни.
Раптове коливання поплавка.
Надії струм, що надимає м’язи.
Очікування патока глевка.
Виважування збудливі екстази.
А ще - трофея благосна вага,
Що без жалю повернеться у воду.
Нових клювань нестримана жага.
Карасиків з десяток в нагороду…
Ховається доріжка в будяки,
Лазур що підстовпляють небокраю.
Комусь – то спуск до звичної ріки.
А нам, рибалкам – сходинки до Раю.
Самому вже немає сили чекати до весни. 
Ну, за рибалку! 
Майстерно! 
Нарешті я зрозуміла, чому чоловіки утікають з дому на рибалку.Ось в чому секрет - це дійсно рай. 
