Тримаючи тебе за руку,
Блукати містом без кінця,
Не вірячи в очей розлуку,
Не зводячи очей з лиця …
І пригортаючи до себе,
Немов неоціненний скарб,
Блукають поруч сонце з небом,
А вітер нам задумав жарт …
Поніс кудись далеко ноти,
Що ми писали цілий день,
Думав, злякались ми роботи,
А то життя було з пісень.
Ловили довгими роками,
Ці ноти стали нам птахами,
Останній бачу наш листок,
І, як колись, єдиний крок.
І пригортаючи до себе,
Не зводячи очей з лиця,
Крізь тебе бачу своє небо,
На світу цього манівцях …