Чи діти ми.
Хто ми на
цій землі?
Cтатисти,
чи щось
значимо?
Для когось
ми - "фашисти",
на когось
ми - батрачимо.
Чому привчали
нас,
у школах
з тими ВУЗами?
Чи бити вже
"на сполох",
чи єднатися
союзами...
Чи все вже
відбуло,
майбутнє - чи
відбудеться?
Думки не лізуть
путні,
і розум,
наче нудиться.
Чи діти ми доби,
чи байстрюки
часопису,
з невмілої руки,
проваленого
фокусу.
Хто ми
на цій землі?
І що від нас
заховано?
Куди нас,
мов снаряд,
споконвіків
скеровано?
На прірву
запитань,
чи буде дана
відповідь?
За безліччю
повстань,
овець, серед
чужих угідь...
Летіли місяці,
немов з-під
плахи голови.
Герої і митці,
у лахах,
неподолані.
Сидіти нам собі,
і загравати
з мрією.
Бо діти ми доби,
що названа
повією...
2/04/18
Шкода, що, в підсумку, гіркоти назбиралось доста, а крити її нічим. 
