Змін у житті не чекали,
Боялись зізнатись собі,
Що звичкою сіре стало,
Контрасти пропали в імлі.
Буденні, розмірені кроки.
Все в межах лояльних ідей.
Намулу брудні потьоки
Стікали у душах людей.
Там кволість з’їдала м’язи,
І нудьга по венах текла,
Покора враз метастази
Запустила скрізь, де могла.
Тож світло плекайте в серці,
Яке не здолала пітьма,
Радійте потужній зливі,
Що сірі змиває слова.
І сонце розірве хмари,
Рознесе їх вітром надій.
Небо блакиттю постане,
Заграє веселкою мрій.
Тіштесь бажанням безмежним,
Що заставляють вас жити.
Формула щастя людського -
ЛЮБИТИ , КОХАТИ , ТВОРИТИ.