"За сонцем хмаронька пливе,
червоні поли розстилає
і сонце спатоньки зове
у синє море..."
Тарас Шевченко
Побіля сонця хмара-бригантина
розправила вітрила, легкокрила,
і кличе сонце спати, мов дитину,
за синє море в затишну хатину…
Йому там заспіває колискову,
закутає в м’яку, легку перину,
і з мудрим Богом поведе розмову,
до ранку з сонцем разом відпочине…
Але туман, немов підступний ворог,
закрив рожеву хмару й синє море,
у темряві довкілля б’є на сполох,
та вранці знову день відкриє штори…
І сонце зазирне промінням в душу,
розвіє смуток і нічні тривоги -
я вірити у світле завтра мушу,
і до кінця пройти життя дороги…
