КОЖЕН МАЄ ПРАВО НА ЩАСТЯ
О, милі сестри і брати, лелеки -журавлі!
Ми, як сироти без мами, блукаєм по- світу.
Шукаєм хліба, кращої долі на чужині
І подались у найми прогодувати діти.
А вдома сита пані нас брудом поливає,
Що вітер навіє в голову- на язик попаде.
А хіба вона знає ,як душа страждає...
І за рідними, стікає серденько живе.
Не суди однією міркою життя чуже,
Бо хіба воли ревуть, коли ясла повні!
Хто вдома пив, гуляв- той тут шукає кабаре,
Прожити легко у гульбі без молитовні.
Мільйон розбитих сердець від недолі ,
кожен має право на щастя і кращу долю.
І пташка ,закута у клітці, прагне волі,
Гніздечка ,бачити білий світ у любові.
М ЧАЙКІВЧАНКА
Усі ми МАЄМО ПРАВО, Сонечко, але НЕ МАЄЖМО МОЖЛИВОСТІ....чи іще чогось....і виходить як завжди - в пошуках щастя, яке чи вже пішло, чи іще не прийшло... ГАРНО пишете!
Я думає тут мова про мій попередній вірш. Як смію я когось поливати брудом, коли мої діти також виїхали назовсім, хоча й тут їм було непогано. Мова йде про інше. Зраджена Україна не заробітчанами, а нашими обранцями, котрим дали можливість змінити країну, тим більше вони самі рвалися до влади. З великою шаною до Вас
Тримаймося! 
