Вирішило чорнило ночі
мені безсоння подарувати.
Десь купаються зіроньки
у дзеркалі річки.
Сипле срібні перли водограй.
Місяць блідий за всім спостерігає.
Тільки йому - місяцю ясному,
пиха простима.
Засмучує люта Доля.
Забула про спокій,
він мені лише сниться.
Чекаю рівної дороги,
замість крутої.
Знаю, Життя - подарунок,
не мають переваги між собою,
чи то день, чи ніч,
чи то сонце, чи дощ,
вони однаково важливі.
Смілива стала в думках своїх.
Малюю райдужні нові крила,
так би і полетіла б.
Думки ж мої ще в полоні.
Хочу їх відпустити в засніжену
заметіль, щоб і сліду цей жаль
не залишив.
Думаю в сутінках ночі,
що кожна творчість схожа
на Молитву Душі.
Вы можете прослушать данное произведение на канале автора: https://youtu.be/l_YVlOZdTvg
