Я в любові як в еміграції
Відпусти мене в рідний край
Ліна Костенко
Дивно, омана, давно суєта...
Піднялась, востану. Одна пустота...
Є в світі світанки, є в світі роки...
Себе до останку зіллю залюбки
Тобі на долоні, на скроні, на все...
Нехай твій у грудях вогонь понесе
Мене до краплини у сніжні краї,
Де вітер спокійний і мрії мої....