Як одягнули скарб людський в дешеву бутафорію,
Прикрили нею все, що ніжність і тепло,
І випадковий гість від того божеволіє,
Що хтось навіть люблю комусь сказав назло …
Як підмінили музику на строгу математику,
В обійми на щодень аксіоматику,
Динаміку на ненависну статику,
Замість «слова́ душі» суху граматику …
Любов і ту закрили у підвалі.
А наверху хтось навіть на роялі
Ще намагався передати осінь і весну.
Між клавіш ноту лиш знайшов чужу.
А хтось вікно розбив з розбігу каменем,
Можливо й не хотів, можливо занесло?!
Повітря й сонце в добровільну камеру,
І на човні коли пливеш хоча б одне весло …
А тут аж два, і буревій в емоції,
Щоб справжньою та розповідь була.
А під рукою вже не було опції
«Емоції прибрати зі стола» …
Що поробиш в неандерталії.
