- Ви хто?
- Я той, на кого ви чекали.
- Це мабуть жарт?
Мене раніше ви звичайно знали,
Що принесли в руках найкращі мої квіти,
І що слова безглузді ці сказали.
- Я вас не знав,
Я просто весь у справах,
Тут пробігав, тут недалечко справа,
Побачив вас, про все забув, придбав ці квіти,
Тепер не знаю, де себе тут біля вас подіти …
Що вам сказати,
Сумувати чи радіти?!
Щоб з вами поруч ще хоч трошки посидіти.
Раніше ви були байдужа й інша,
Раніше ви повз всіх тут пробігали,
І лампа на стовпі була темніша,
Ви були тільки погляд, а тут вас так багато стало …
- Ви знаєте, раніше я це все не помічала,
Тіні будинків, і дерева, що тут спали,
Я справді мабуть трішечки літала,
І так якось собі чужою стала …
Тут раптом ви - не той, далекий чоловік,
Я вас таким запам'ятала,
Хтось каже: зупини свій лік,
І я уже не поспішала.
....
У ваших рук немає двох світів,
Ваших очей дивуйте глибиною,
І не шкодуйте для коханих слів,
Щоб стати тим, щоб залишитися такою …
Глибокий зміст.Цікавий вірш! Тож не шкодуйте для коханих слів! 
дякую
