На крилах пам’яті лечу до тебе, ненько.
Підем гулять разом у сад вишневий ми.
Почуєм ніжну пісню солов’я раненько,
І відійдуть з душі печалі і громи.
Нарвемо спілих вишень із дитинства саду
І пригощатись будемо і говорить.
На всі питання в світі ти даси пораду.
Буть разом з мамою – найчарівніша мить.
Давно на небі ти, моя матусю мила.
Мені вже більше років чим тобі було.
Та кожен раз мене несуть до тебе крила,
І враз знаходжу тут цілюще джерело.
Спасибі, мамо, що дала життєві крила,
Любов і вірність в моїм серці запалила,
У час випробувань буть мужнім научила.
За все, що в мене є, спасибі, мамо мила!
