Ліженько Матінка Божа стелила,
Поцілувала маленьке дитятко.
Потім всю ніч оченят не стулила,.
Довго втішало її Ангелятко.
Ранком тихенько на нього дивилась,
Він посміхався вві сні. Він дитина.
І на колінах всю ніч промолилась,
Падає знов на підлогу хустина.
Очі Ісусик відкрив, рученята
Стиснув пресильно і маму покликав.
Мати на руки взяла. Янголята
Плакали всі. Божа сила велика.
Взяла малого Ісуса на руки,
Він її гладить, він Матір втішає.
Падає хустка. Душевнії муки
З чим порівняти?! Ісус витирає
Сльози в матусі. Її утішає...
"Стягнення загиблих" - одна ікона, де Матінка Божа з непокритою головою
