я не винна.
не винна, що вірити людям не можу.
що бридкими здаються для мене
доторки інших.
що шукаю невпинно тебе
серед всіх перехожих.
я просто чекаю на тебе...
мабуть ти мене розумієш...
не винна, що пишу до тебе
( поки́ незнайомцю),
але мій незнайомець
має тепер купу віршів.
невинна, що так по-дитячому
радію сонцю.
що плачу щоразу
не того знову зустрівши...
не винна, що люблю читати,
аніж говорити,
що дивлюся на світ крізь
зелено-блакитні лінзи ,
що мрію з тобою щовечора
їсти варити.
або ж кохатися , впавши на листя
.. у лісі..
Не винна.
що хочу лише твої руки на собі,
що так відчайдушно
ще вірю в твоє існування,
що я не здаюсь
після кожної невдалої спроби...
Незнайомцю,
я вірю в наше кохання.
Це просто неймовірно інтимний лист... Такою поезією Ви закохаєте в себе усіх незнайомців планети...а особливо того Одного, якого так палко кохаєте в своїх віршах! Ви - неперевершені!