Надійка любила дивитися, як колоситься жовта, налита сонцем пшениця. Скоро зерна перетворяться в пухке борошно, з якого можна зліпити безліч смаколиків: хліб з рум’яною скоринкою, булочки чи пиріжки з маком і не тільки… Загалом багато чого смачного і корисного. Дівчинка знала, як робиться хліб, бо її тато був пекарем. А от як створити борошно, їй розповів дідусь – хлібороб. Тож не дивно, що навіть шматок хліба був для маленької Надійки чимось священним. Сьогодні до них у гості прийшов сусід Матвійко. Він був пустотливим і нечемним хлопчиком, тому дівчинка не любила з ним гратися. Одного разу,граючи в футбол, він випустив із рук кусень хліба, який тут же пожбурив ногою в пил. Через це Надійка його не любила. Але цього разу вигляд у хлопчика був сумним. «Мама захворіла, просила купити хоч трохи хліба, а я загубив гроші» - винувато промовив він. Бабуся дівчинки сплеснула руками і поклала в кошик свіжу хлібину. «Ось, візьми, передаси мамі». Коли Матвійко пішов, Надійка розповіла бабусі про випадок з хлібом. «Думаю, він зрозумів, що їжу треба цінувати!»- сказала старенька. – Тітка Одарка має обов’язково видужати , бо хліб, випечений з любов’ю має цілющу силу!»