Привіт, моя осене срібна!
Знов завітала з дощем?
Знов зустрічаєш, як рідну,
Гм...Не набридло іще?
А що, може хочеш спитати,
Як я свій відчай топлю́?
Будеш дощу підливати,
Доки увесь не згублю́?
Навіщо мені твої згуби?
В мене своїх повно згуб...
Бачу, потріскались губи -
Треба помаду до губ.
Актрисо, захоплена грою,
Йди прикоти гарбузи.
Вивчені осені мною,
Ти мій граніт не гризи.
Ще будуть в житті моїм весни!
Вмру від конвалій п'янких...
Не відбереш моїх весел!
Що, не стрічала таких?
