Це неймовірно круто,
Сидіти і слухати, як крапає дощ.
Краплі, як люди, їх бузліч.
В кожній краплині своя історія.
Одна впала з хмарки, бо їй стало сумно,
Інша із радісттю литить в низ,
Ще в одніє́ї, просто не склалось,
Чи то так склалось...
Вона литить в низ!
А потім, зранку, з виходом сонця,
Ці всі крапли́ни перетво́ряться в пар.
І знов у вись, полетять на хмаринку,
де будуть бачити, все і всіх.
********
В житті теж так бува, на диво.
Ми підіймаємось й падаєм в низ.
Встаєм, вимиваємось, й знову йдем,
Життя така шту́ка, не зовсі́м ле́гка.
Але ми знаєм, що скоро скоро,
прийде Месія й ми теж политим.