Співай, пташко, співай
та й на всі голоси,
і мене звеселяй
у химерні часи...
Поки коти не підкрались,
поки лихо не торкнулось
десь капканом у траві...
Бо жива іще потреба
твого дзвоника - намиста
одягнуть довкола шиї
непривітної Землі.
А я також тут, як і ти,
недалеко від біди.
Кожен день, немов останній...
То ж давай уже від рання,
не чекаючи суботи,
повінчаємося в пісні назавжди, -
Господи благослови !
Співай, пташко, співай
та й на всі голоси,
і мене звеселяй
у непевні часи...
