Щойно послухав старого мудрого Леонарда Коена, і захотілося самому співати про далекі, але такі смачні ягоди - зорі, що знаходяться в небесному лісі царівни буття - Ночі. Котрі нам так і не досягнути через туманні долини людської слабкості.
Красивий сум приходить спонтанно, як конфуз серед білого дня...
Й котилася чиясь сльоза течією життя. І сотні літ впадали в крайність, бачачи усю недолугість ситуації. І доводилось співати, аби не заплакати.