А й правда, крилатим ґрунту не треба.
Землі немає, то буде небо.
Немає поля, то буде воля.
Немає пари, то будуть хмари.
В цьому, напевно, правда пташина…
А як же людина? А що ж людина?
Живе на землі. Сама не літає.
А крила має. А крила має!
Вони, ті крила, не з пуху-пір’я,
А з правди, чесноти і довір’я.
У кого — з вірності у коханні.
У кого — з вічного поривання.
У кого — з щирості до роботи.
У кого — з щедрості на турботи.
У кого — з пісні, або з надії,
Або з поезії, або з мрії.
Людина нібито не літає…
А крила має. А крила має!
Крылья
К чему опору искать крылатым ? -
Без тверди - неба простор богатый.
Нет шири поля, пусть будет воля.
Без пары тужишь – будь с тучей дружен.
В том птичья правда, должно быть, вечна…
Что стоишь в жизни, ты, человече?
Кто хлеб насущный свой сеет, косит,
Крылат, и гордо те крылья носит.
Могучи крылья – не пух и перья,
Из правды, чести да из доверья.
Кому – за верность в любви счастливой,
Кому – за смелой души порывы,
Кому подарены за работу,
За сердце щедрое и заботу.
Кому-то крылья даны за песню,
Стихи, надежду с мечтою вместе.
Хоть крепко тянут к земле заботы, -
А крылья духа зовут к полету!
Желание донести до русскоязычных текст этого произведения навеяно мастерским прочтением его непревзойденным Богданом Ступкой. Снимаю шляпу перед именами автора и великого артиста.
А ведь видно по Вам, что крылья духа зовут к полету! Нина-Лина Борисовна Авидон-Костенко! 
